«Реакція на події у cвітовій політиці та економіці за 16-22.02.2019. 55-та щорічна мюнхенська конференція з питань безпеки». Аналітична записка



Резюме

 

15-17 лютого 2019 р. відбулася 55-та щорічна Мюнхенська конференція з питань безпеки.

 

Цього року, як і минулого, головними проблемами, які обговорювалися, стали війна в Сирії та загроза війни в Європі. У рамках конференції з безпеки у 2019 р. також обговорили питання про єдність Євросоюзу, трансатлантичну співпрацю, а також можливі наслідки нової ери конкуренції великих держав.

 

Основний посил цьогорічної конференції: світ увійшов у нову епоху протистояння, а загроза безпеці нині – найвища з часів розпаду СРСР.[1]

 

Згідно з доповіддю експертів Мюнхенській конференції з безпеки[2] наступає нова ера конкуренції наддержав – Росії, США і Китаю. На думку експертів, на даний момент світ переживає розвал всього ліберального міжнародного порядку, що є максимальною загрозою міжнародній безпеці з часів розпаду СРСР.

 

Головним на конференції – і за емоційним накалом, і за змістом – став виступ федерального канцлера ФРН Ангели Меркель.

 

Хоч тема України на конференції у Мюнхені й не була головною, але вона вкотре привернула до себе увагу світових політиків.

 

Однак в цілому цей захід для України можна оцінити як успішний. Багато впливових спікерів наголошували на необхідності єдності та солідарності з Україною в питанні подолання російської агресії; питанні «Північного потоку-2»; енергетичної безпеки, цифрової безпеки; втручання РФ у вибори в Україні, Європейському парламенті; акту агресії РФ проти України у Керченській протоці та Азовському морі; заручників, яких утримує Росія.[3]

 

Євродепутат Манфред Вебер, який є офіційним кандидатом від ЄНП на посаду нового керівника Єврокомісії, запропонував ідею  побудови системи протиракетної оборони за участю України, Польщі, Литви та інших європейських держав.

 

Водночас конференція з безпеки продемонструвала наявність глибоких розбіжностей у поглядах між Вашингтоном і його союзниками з багатьох питань міжнародної політики, і на Заході побоюються, що цим можуть скористатися Росія і Китай.

 

Це головний ризик, який не слід абсолютизувати, але потрібно буде враховувати при розробці довгострокової політики України.  Адже його наявність неминуче ставить Україну перед необхідністю публічно обирати свою позицію поміж двома полюсами західного світу, лавірувати, щоб відстояти свої інтереси в умовах гібридного протистояння з сильним суперником – Росією. Поглиблення суперечностей також відсуває на другий план фокус уваги демократичних країн від агресії Росії, яка, до того ж, займається неприкритим ядерним шантажем США та ЄС. Тому зростання напруженості в Європі внаслідок нової «холодної війни» може законсервувати Україну в очах Заходу виключно в якості своєрідного буферу між Росією і НАТО, що суперечить основній меті нашої зовнішньої політики – інтеграції в євроатлантичні структури. Ці загрози для України посилюються тими, що породжені реалізацією Німеччиною спільно з РФ проекту «Північний потік – 2».

 

А до зовнішньополітичних загроз для України додаються загрози внутрішньополітичні, пов’язані з виборчою кампаніэю – огульна критика зовнішньої політики України, часто без належних аргументів, яка об’єктивно підриває довіру громадян до будь-яких рішень щодо деокупації Донбасу і Криму. Це, у свою чергу, може виступити чинником дестабілізації в країні.

 

Досвід проведення міжнародних заходів свідчить, що Україна має ще активніше заявляти та відстоювати свої інтереси, висловлюючи конкретні пропозиції та ініціативи для обговорення на рівні західних партнерів нашої держави.

 

Актуальною залишається задача подальшої популяризації України як економічно успішної демократичної держави, яка активно нарощує втрачений через агресію РФ потенціал; демонстрація ефективності державного управління та реформ.

 

Завдання найближчого часу – висловити публічну підтримку та конкретні пропозиції щодо низки перспективних для України ініціатив, висловлених в рамках конференції. Йдеться, зокрема про ідеї Вольфганга Ішингера щодо розширення формату переговорів про врегулювання ситуації на Донбасі завдяки представникам США і Євросоюзу та ідею головного претендента на посаду глави Єврокомісії Манфреда Вебера, який вважає, що ЄС має побудувати систему протиракетної оборони за участю України, Польщі, Литви та інших європейських держав.



[1] Мюнхен-2019: найбільший виклик — загроза безпеці // http://www.golos.com.ua/article/313769

[2] Munich Security Report 2019: The Great Puzzle: Who Will Pick Up the Pieces? // https://www.securityconference.de/en/publications/munich-security-report/munich-security-report-2019/

[3] Ми повинні мати колективну відповідь, що робити з безпекою у новій реальності – Президент у Мюнхені // https://www.president.gov.ua/news/mi-povinni-mati-kolektivnu-vidpovid-sho-robiti-z-bezpekoyu-u-53178


завантажити


читайте також:


«Реакція на події у cвітовій політиці та економіці за 1-8.02.2019. Вихід США та Російської Федерації з договору про ліквідацію ракет малої і середньої дальності (ДРСМД)». Аналітична записка
«Реакція на події у cвітовій політиці та економіці За 8-15.02.2019. Засідання Ради Безпеки ООН 12.02.2019». Аналітична записка
«Реакція на події у cвітовій політиці та економіці за 21-28.02.2019. парламентські вибори в Молдові 2019 р.». Аналітична записка
«Реакція на події у cвітовій політиці та економіці за 21-25.01.2019. Підписання Україною Угоди про Зону вільної торгівлі з Ізраїлем». Аналітична записка
«Реакція на події у cвітовій політиці та економіці за 29.01-3.02.2019. Ймовірне кібервтручання Росії у вибори в Україні». Аналітична записка